Сторона 1
1. Дивлюсь я на небо - В. Заремба - М. Петеренко
2. Сонце низенько - М. Лисенко - І. Котляревський
3. Як я поорав - обр. Г. Майбороди
4. Там, де Ятрань круто в’ється - обр. М. Майбороди
5. Задзвонили дзвони - обр. М. Гриценка
6. Вечір надворі - обр. К. Скорохода
7. На горі діброва - обр. М. Гриценка
Сторона 2
1. Чорнії брови, карії очі - обр. Ф. Надененка
2. Ой ти, дівчино, з горіха зерня - А. Кос-Анатольський - І. Франко
3. Ніч яка місячна - обр. К. Скорохода
4. Місяць на небі - обр. Ф. Наденека
5. Повій, вітре на Вкраїну - обр. К. Данькевича - С. Руданський
6. Якби мені не тиночки - обр. В. Гуцала
7. Стоїть гора високая - обр. Ф. Надененка - Л. Глібов
Київський оркестр українських народних інструментів.
Диригент Яків Орлов
Редактор М. Кузик
Звукорежисер Ю. Вінник
Дивлюсь я на небо
Місяць на небі
Ім’я народного артиста Радянського Союзу Анатолія Борисовича Солов’яненка відоме у найвіддаленіших куточках нашої країни. Солов’яненка люблять за сильний, широкого діапазону голос, темпераментне виконання, душевне ставлення до виконуваного твору. До якого б жанру не звертався співак - опери, романсу, народної пісні - української, російської, італійської - завжди вільно ллється його голос, використовується широке дихання, відчувається насолода від спілкування з музикою.
А. Солов’яненко відноситься до тієї верстви співаків, що над усе цінують мелодичну красу відчувають душею і намагаються донести до сухача її найтонші відтинки, підкреслити всі виразні й логічні акценти. Він не боїться застосовувати rubato, у його виконанні мелодія звучит вільно і мінливо, нагадуючи живу істоту.
Любов до співу проявилася в Анатолія дуже рано: адже пісня була невід’ємною частиною духовного життя та й просто буденного буття кількох поколінь шахтарської родини, в якій він народився.
Різними шляхами проходять люди у професійне музичне мистецтво. Легше, звичайно, тим, хто росте в сім’ї музикантів - тут рідні з перших же кровів помічають музичну обдарованість дитині і спрямовують її розвиток і освіту на шлях оволодіння нелегким ремеслом музиканта. У А. Солов’яненка було інакше: після школи він вступив до Донецького політехнічного інституту, закінчив його і став викладачем. Але дитяча любов до співів не минула і навіть зросла з роками. Постійна участь у художній самодіяльності, виступи перед шахтарями, робітниками заводів і фабрик підтримували інтерес до мизичного мистецтва, були навіть своєріною школою.
А потім - випадок чи закономірність? Швидше, закономірність: А. Солов’яненка помітив заслужений артист УРСР О. М. Коробейченко. Під його наглядом розпочалися уроки співу, систематичні заняття постановкою голосу. Участь на Республіканському огляді художньої самодіяльності була настільки успішною, що молодого співака відразу запросили на прослухування до Київського державного академічного театру опери та балету УРСР імені Т. Г. Шевченка. А далі - робота солістом цього театру. Перші оперні партії, стажування в Мілані наполегливе опанування репертуаром - оперним і камерним, постійне його поповнення й розширення, численні зустрічі з слухачами.
Для широкого слухача кожна зустріч з улюбленим співаком - справжнє свято, кожен його виступ викликає гарячий відгук, А. Солов’яненко одержує величезну кількість листів від прихильників його таланту.
На численні прохання слухачів фірма грамзапису “Мелодія“ підготувала й дану пластинку. Програма складається з українських народних пісень, що посідають чільне місце в концертному репертуарі співака. Тут здебільшого популярні, широко відомі пісні, такі, як, наприклад: “Чорнії брови, карії очі“ чи “Ніч яка місячна, зоряна, ясная“, виконувані значно рідше “Як я поорав“ або “Якби мені не тиночки“, а також солеспіви композиторів-професіоналістів, наприклад “Сонце низенько“ М. Лисенка або “Ой ти, дівчино, з горіха зерня“ А. Кос-Анатольського.
Захопленість А. Солов’яненка народною піснею ще раз свідчить про невичерпність її виразних якостей, нескінченність її художнього впиву на творче формування людини - будь вона артистом чи простим слухачем. Й через те, мабуть, А. Солов’яненко намагається виконувати давню знайому пісню так, ніби вона звучить з концертної естради вперше - у свіжих, оновлених барвах, не затерта від частого ужитуку.
В створені достовірних і цілісних образів народних пісень А. Солов’яненкові допомагає Київський оркестр народних інструментів Я. Орлова. Вивірений інструментарій, що максимально наближується характером до традіційних українських народних форм музикування, барвистий і своєрідний тембровий колорит, м’яке звучання разом з голосом співака сприяють яскравому відтворенню багатого світу української народної пісні.
Мелодія 1977
Стерео С30-08795-96
No comments:
Post a Comment