Сторона 1
1. Карпатські візерунки
2. Українська полька - соло на сопілці
3. Прикарпатські гаївки - соло на тилинці
4. Ярема - музична картинка - цимбали, скрипка, коза, ліра, бугай, бубон
5. Вівчарські награвання - соло на флоярі
6. Буковинські народні мелодії - соло на сопілці
Сторона 2
1. Фантазія на теми гуцульських мелодій - В. Попадюк - соло на фрілці
2. Сільська полька
3. Віночок українських народних мелодій
4. Коломийки на дводенцівці
5. Жартібливі українські мелодії
6. Фантазія для цимбал - В. Попадюк
7. Фантазія на українські народні теми - В. Попадюк - соло на сопілці, окарині, ребрі
Солісти - В. Попадюк (2,3,5,6,7,10,13)
- Д. Попічук (12)
Звукорежисер - Ю. Вінник
Редактор - М. Кузик
Художник - І. Зикова
Фото - О. Хітрова
Мелодия 1986
Тираж 2000
Прикарпатські гаївки
Вівчарські награвання
Ніжна, хвилююча мелодія то жайвором лине в небо, то затріпоче яблуневим цвітом, то задзвенить стиглим колоссям золотавой пшениці. Вона зачаровує всіх: хлібороба і академіка, космонавта і медика, інженера і гірника. Ця мелодія переносить нас у глиб віків, де народний геній стровив безсмертні мелодії і своєрідні музичні інструменти: кобза, коза, козобаз, бугай, бочка, ліра, трембіта та інші. Та й використувались вони під час народних обрядів, дійств - весіль, свят, проводів вівчарів на полонину. Сьогодні деякі з цих інструментів стали музейними експонатами або й зникли зовсім.
Завдяки народним умільцям, музикам-ентузіастам вдалося не лише відродити їх, а й значно поліпшити та розширити виконавські можливості. Серед цих майстрів ми зустрічаємо імена Е. Аданцевича, І. Скляра, О. Зуляка, К. Євгенка, Е. Бобровникова, Д. Деменчука, Д. Левицького та інших.
Не зважаючи на інтенсивний розвиток естрадної творчості і появу різноманітних електронно-музичних інструментів, з кожним роком зростає число шанувальників народного мелосу, створюються самодіяльні ансамблі троїстих музик, сопілкарів, кобзарів.
Яскравою сторінкою в мистецькому житті нашої республіки стала творчість фольклорного ансамблю “Троїсті музики“ Українського концертно-гастрольного об’єднання “Укрконцерт“, стровеного талантовитим музикантом-віртуозом заслуженим артистом УРСР Василем Попадюком, який досконало володіє грою на десяти народних інструментах.
“Василь Попадюк - це живий орган, здатний полонити своєю грою будь-яку аудиторію“ - саме так писала японська преса про виступ артиста.
А чехословацькі критики в унісон зазначили: “Василь Попадюк - це цілий оркестр народних інструментів. Він своєю неперевершеною грою засвідчує одвічне: талантам з народу нема переводу“.
Є люди, яким природно запрограмовано саме таку, не іншу професію. До них належить і Василь Попадюк, про якого земляки гуцули кажуть: “Перше грати на сопілці почав, ніж навчився ходити“. На Івано-Франківщині нема такого двору, де б не знали Василя Попадюка з с. Мишин Коломийського району.
Перші музичні університети розпочалися для Василя ще в шкільному віці, коли його, щоб не залишити самого вдома, брали на полонини. Чарівна природа, щирі, хвилюючі мелодії діда-скрипаля формували майбутнього музиканта. Своєрідним і водночас відповідальним екзаменом була для нього гра перед найавторитетнішими весільними мизикантами, які невдовзі прийняли хлппця до свого оркестру. Такої шани міг заслужити лише справжній талант, наділеним природним відчуттям імпорвізації.
Під час оглядів художньої самодіяльності шкіл В. Попадюк здобуває першість в районі, області та республіці, а з 15 років запрошений працювати артистом оркестру Гуцульського ансамблю пісні і танцю УРСР. Він з успіхом закінчує Львівське музичне училище, а потім консерваторію по класу флрйти, після чого очолює оркестрову групу заслуженого самодіяльного ансамблю танцю “Ятрань“. Разом з керівником ансамблю народним артистом республіки М. Кривохижею вони подорожують по селах, записують народні танці та пісні.
Глибока теоретична підготовка та висока виконавська майстерність привели В. Попадюка до прославленого Державного заслуженого академічного українського народного хору ім. Г. Г. Верьовки, очолюваного справжнім майстром хорового співу народним артистом СРСР, лауреатом державних премій СРСР та Української РСР імені Т. Г. Шевченка Анатолієм Авдієвським, котрий всіляко сприяв розквіту таланту артиста.
За дванадцять років творчої діяльності В. Попадюк при оркестрі народних інструментів створив і очолював невеличкий фольклорний ансамбль “Троїсті мизики“, який користувався величезною популярністю не лише в нашій країні, а й за рубежем. Праця музиканта-віртуоза дістала високу оцінку - йому присвячено завання заслуженого артиста УРСР.
Де б не виступав В. Попадюк: у колгоспному клубі чу в столичному палаці культури, в Канаді чи в Іспанії, в Португалії чи Фінляндії - мистецвто його не знає меж, воно служить надійним засобом єднання народів у боротьбі за мир і щастя.
За дорученням Міністерства культури УРСР В. Попадюк стровює при Укрконцерті фольклорний ансамбль “Троїсті музики“, куди входять самобутні музиканти, закохані в народне мистецтво. Серед них - скрипаль Богдан Субчак, цимбаліст Василь Гуденко, баяніст і гармоніст Олександр Качайло, лірник і бубоніст Андрій Бут, Дмитро Кулічов добре водоліє грою на скрипці, бочці, бересті, бугаї, а Ярослав Бонцаль - на трембіті, кларнеті та окарині, Олександр Дарбень вправно веде контрабаса та козобаса.
Здружений мистецький колектив з повною відповідальністю працює над вдосконаленям майстерності. Взірцем працьовистості для них служить керівник ансамблю В. Попадюк, який віртуозно володіє грою на сопілці, флоярі, тилинці, дримбі, фрілці та інших.
Осонвою репертуару ансамблю стали віночки народних пісень, фантазії на теми гуцульських та буковинських народних мелодій, польки, фантазії на молдавські народні теми. Обробку багатьох музичних творів для різних народних інструментів здійснив В. Попадюк. Він є чудовим інтерпретатором і виконавцем цих творів.
Артисти фольклорного ансамблю “Троїсті мизики“ разом зі своїм керівником В. Попадюком мріють відродити ще багато старовинних народних інструментів, які засвідчують невмирущий мистецький геній нашого народу.
Іван Заєць
No comments:
Post a Comment